Вшанування 25-ї річниці незалежності України24 серпня визначний день для кожного українця і справжнього патріота України. Мимоволі в цей день згадуєш історію своєї держави і по особливому переживаєш цей тривалий шлях до осягнення цієї бажаної незалежності. У свідомості повстають постаті воїнів-борців Січових стрільців, УПА і відчуваєш біль вже свіжих ран сьогодення.
І лише в молитві Бог дає можливість нам відчути і зрозуміти правдиву ціну жертви яку наш народ поклав на вівтар своєї свободи і незалежності. І саме молитва, в цей день, для парафіян катедрального собору Петра і Павла стала центром у відзначенні цієї важливої дати 25-ти річчя незалежності України. Урочисту Літургію, у співслужінні сотрудників храму, очолив адміністратор о. Ярослав Кащук. « Примиритись з Богом…» - слова якими о. Ярослав звернувся до представників влади і всіх вірних які були присутні на молитві.
Ми повинні бути свідомі, що саме через самопожертву і героїзм наших борців за незалежність ми сьогодні маємо можливість розмовляти рідною мовою, стояти під синьо-жовтим прапором і співати свій гімн.
Після літургії всі процесійною ходою від храму до пам’ятної дошки, де спільною панахидою вірних і священників катедрального собору вшанували пам'ять героїв майдану і загиблих воїнів в АТО. Важко передати відчуття і пережиття коли бачиш на чолі процесії сивочолих воїнів УПА, які вже у свої старечі роки твердим кроком йдуть щоб віддати шану новітнім героям.
Можливо, для когось це свято це ще одна можливість виступити на мітингу, виявити свої егоїстичні амбіції, вважаючи, що поливши когось брудом себе покажуть кращими, вони навіть не усвідомлюють, що цим самим завдають болю цим сивочолим героям і посипають сіль на зранене материнське серце.
Багато сумних думок навіює вшанування дня незалежності у нашому місті. Можна звинуватити владу у неорганізованості дійства і незрозуміле намагання втрутитись і змінити маршрут процесійного ходу, можна звинуватити людей у байдужості через малу участь і активність… Але це все людські міркування, хочеться пригадати на кінець один вислів – «Україна лише тоді зможе встати з колін біди і нужди, коли встане на коліна перед Богом». І ми повинні розуміти, що цей вислів має об’єднати всіх - і владу і простий народ.